Стаття про Сухомлинського

Уся освітянська спільнота відзначила цими днями 95 річчя від дня народження В.О.Сухомлинського – великого педагога, психолога, літературного діяча, творча спадщина якого – унікальне явище в нашій педагогіці. Я, як і мої колеги, вважаю, що знати, вивчати і втілювати в життя педагогічні ідеї відомого земляка – передусім  професійний обов’язок. У своїй роботі  часто звертаюся до творів мудрого вчителя, який навчав бути вчителями.

Зі своїми учнями 6 класу ми прочитали й опрацювали  «Листи до сина», «Казки школи під голубим небом», «Як виховати справжню людину», десять учнівських правил, «Наказ дітям».

Як же донести до юних сердець ці повчання? Як навчити дітей любити своїх батьків? «Насамперед, - говорив Сухомлинський, - необхідно навчити дитину бачити людей. Дитина повинна зрозуміти, що відбирати радість у інших-несправедливо: будувати радість на чужому горі-зрада. Адже кожна людина має право на щастя».

Особливо великого значення надавав педагог родинному вихованню і вважав його не лише найбільшим моральним багатством , а й випробуванням на людяність. Сухомлинського справедливо називають Людинотворцем, тому що через усі його твори червоною ниткою проходить ідея виховання справжньої людини, людини з великої літери.

На відкриту виховну годину «Сім’я, родина – школа душевності й чуйності», присвячену пам’яті Василя Олександровича Сухомлинського ,я запросила батьків, старших учнів. Ми говорили з дітьми про родину, про природну необхідність кожної людини триматися свого роду, адже тато, мама, дідусь і бабуся, брати й сестри - це не просто найдорожчі, найближчі нам  люди, а це ще й цілий світ зі своїми законами й звичаями, традиціями, які передаються від одного покоління до іншого, світ, у якому ми  проживаємо від перших днів  життя і до останніх. «Кожна пташина своє гніздо має», «До свого роду хоч через воду» говорить народна мудрість.

Про те, що великий педагог був не лише основоположником батьківської педагогіки, але й чуйним сином, діти показали в інсценізації приїзду студента Сухомлинського в рідне село Василівку на Кіровоградщині. Ця зворушлива зустріч із матір’ю напередодні свята 8 Березня, нікого не залишила байдужим. Василь подарував мамі квіти і теплу вовняну хустку:

- Ну що ти, синку. Ніби я пані якась?

- Ви для мене дорожча і найкраща за будь-яку пані, мамо.

І цей епізод, і чимало оповідань та казок Сухомлинського, що пригадували учні, говорить про те, що  діти повинні не забувати своїх батьків і думати про них завжди , а не лише в скрутну хвилину, поважати старість, бо вона неминуча і  не може бути щастям. Старість може бути лише спокоєм чи бідою. Спокоєм вона є тоді, коли її поважають. Бідою її роблять забуття та самотність.

«Якби повністю шанувалась мудрість старших, то в житті було б набагато менше дитячих пустощів, правопорушень серед неповнолітніх, які з’являються від незнання життя, самовпевненості і необачності»,- писав В.О.Сухомлинський.

Дуже добре склалися стосунки у Василя Олександровича зі своїми дітьми. Наприклад, у  одному з листів до сина він пише: «Пам’ятай, Що Батьківщина- це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя. Це земля твоїх предків, на якій пролито багато крові та поту. У рідному домі буває і добре, і погане. Якщо ти бачиш погане, не забувай, що це погане у твоїм домі. Над злом у рідному домі злорадіє тільки підла людина. Не відвертайся від зла, зроби так, щоб замість зла у твоєму рідному домі було добро.»  Педагог торкається багатьох проблем: людина і освіта, людина і праця, людина і моральне вдосконалення, людина і духовний розвиток. Він просить свого сина постійно працювати над собою, тренувати волю, вірити  в свої сили й ніколи не падати духом. Цінними є також поради щодо свободи й обов’язку, самодисципліни, моральної чистоти кохання, любові до Батьківщини.

Аби зрозуміти на якій музиці виховував Сухомлинський своїх дітей, я запропонувала послухати твір П.І. Чайковського «Пори року. Осінь» і використала прийом асоціативного мислення. Під час звучання класичної музики діти розповідали, що вони уявляють і які почуття пробуджує вона в них.

Готуючись до уроку, учні ретельно вивчали біографію свого відомого земляка. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни Сухомлинський брав участь у боях на Калінінському фронті в 1941році ,а в 1942- був тяжко поранений під Ржевом. Думка про школу та дітей не полишала його навіть у фронтовий  час, тому ще з 1942 року працював директором школи в далекій Удмуртії, а в Павлиші  віддав цій посаді 22 роки. Помер 2вересня, якраз коли діти пішли до школи.

Ми завжди будемо пам’ятати мудру, далекоглядну , талановиту людину Василя Олександровича Сухомлинського, його повчальні твори і  настанови: «Юні мої друзі! Щадіть своє серце і виховуйте почуття. Пам’ятайте, що в наш час людина з кожним роком  усе більше відчуває вплив навколишнього середовища.В ідеї -людина людині друг, товариш і брат- закладено глибокий зміст. Найвищий обов’язок на землі - бути людиною»

 Отже, любов до Батьківщини починається з любові до матері, до рідного дому. І скільки б не існував і не змінювався світ, такі поняття як добро, чесність, любов до батьків, до землі, природи живуть і цінуються вічно.

 Тому педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського будуть актуальними в усі часи. Про це йдеться й у вірші, який ми склали разом зі старшокласником  Неньком  Євгеном:

Василь Сухомлинський – із нашого краю,

З молодших класів його казки пам’ятають.

Він був учителем і директором Павлиської школи -

Цю людину не забудуть ніколи.

Він настільки дітей любив,

Що для них писав,садив і творив.

Кіровоградщино,пишайся своїм сином!

Духовний скарб його нехай до серця лине!

Сухомлинський - це наш  дороговказ,

Наш друг, порадник повсякчас,

І вихователь неабиякий:

Великий педагог  на всі віки!

Таїсія Комарова,

 вчитель вищої категорії, старший учитель

Великоандрусівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Світловодського району