Випускний вечір «Створити випускника»

Випускний вечір «Створити випускника»

(ведучі з мікрофонами на сцені Будинку культури)

Ведучий. Випускний вечір –  незабутнє свято,

Мов спомин про шкільний веселий час…

І, як завжди, гостей у нас багато,

Здається, зараз Андрусівка вся у нас!

Ведуча. До неба птахом пісня відлітає,

Ще мить, іще одна єдина мить,

І знов красива голубина зграя

На крилах дужих звідси полетить.

Ведучий. Ця незабутня й щемна мить 
Фанфарами гучними продзвенить,

Що сповіщають усіх нас :
Випускникам з’явитись час !

Ведуча.Зустрічайте  11- А клас  на чолі зі своїми наставниками: класним керівником Комаровою Таїсою Миколаївною!

Ведучий. Та першою вчителькою Нігревською Тетяною Іванівною!

Ведуча. І почесні гості свята!

(заходять під музику та оплески)

Ведучий. Гляньте на них, молодих,завзятих

Мрії над ними витають крилаті

Зорі підморгують їм з високості

Вони ще господарі? Чи може вже гості?

Такими  не бачили ми їх ще зроду!

Вітайте цю силу! Вітайте цю вроду!

Ведуча. Діани врода тішить зір 
І хлопці всі, як на підбір! 
Вони вже вирушають в путь широку 
Випускники дві тисячі дев’ятнадцятого  року !

Ведучий.

Олексій наш тихий, самостійний

Скромний і  небагатослівний

Вірний друг, не підведе

Дорогу у житті своїм знайде.

Тож здоров’я тобі, друже!

Будь до щастя небайдужим!

Ведуча.Користуючись нагодою ,
Милуючись статечністю і вродою
Хочемо  Віталію щиро зізнатись,
Що в нього не можна не закохатись.
Бажаємо щастя на його дорозі
Хай  успіх  у всьому   стрічає  на порозі!

Ведучий. В класі чуть веселий сміх?

То Максим смішить усіх!

Скаже слово, стрельне оком

І беруться всі за боки.

Має добру, щиру душу,

Любить жарти він і сміх

Хто попросить- допоможе

Вірний друг і помічник!

Ведуча.  Дмитро наш
Подобається всім дівчатам.
Він стане  лікарем, а може, депутатом .
Бажаємо, щоб  в нього, як у депутата,
В майбутньому була триповерхова хата!

Ведучий. Погляньте на Діану, братці!

Куди вже тій Мадонні браться?

Струнка, чудової краси,

А талія, як у оси!

Діані хочем побажати

Колись фотомоделлю стати,

А потім вже заволодіти

Чудовим титулом «Міс світу!»

Ведуча. Данило наш  спокійний, кмітливий

І сьогодні теж щасливий,

Любить і футбол, і скутер,

Ну, звичайно ж , і комп’ютер

В МУЗИЦІ ПОРОЗЧИНЯТИСЬ,

Тільки нею не займатись.

Ведучий. Андрій щирий, духом дужий

До науки небайдужий,

Гарний, статний кавалер

І олімпіад призер!

Замість того, щоб гуляти

Буде книги він читати.

Недаремні його муки

Буде доктором науки!

Ведуча. Наш Богдан  - хлопчина гарний

До роботи він управний

Не відмовить всім і всюди

Хай шанують тебе люди!

 (сходять у зал і сідають на свої місця)

Звучать фанфари, потім тихенька музика

Інсценізація «Створення випускника»

На сцені сидить Режисер

Асистент. Можна увійти?

Режисер. Де ти літаєш? Заходь!

Асистент. Приголомшливий матеріал!

Режисер. Ну, не томи! Хвалися!

Асистент. Господи, допоможи!

Режисер. Ну, про що розмова? Показуй!

Асистент. Робота над  стрічкою: «Створення випускника».

Режисер. Хороша тема, творча! Продовжуй!

Асистент. Ось! Типовий проект випускника! (Розгортає плакат з дитячим малюнком-схемою чоловічка) Випускник складається з:

·         голови – 1 штука,

·         тулуба –  1 штука,

·         руки –  дві штуки,

·         ноги –  дві штуки,

·         плюс невеликий тюнинг.

Режисер. Так, минули ті часи, коли ми працювали над виключно ексклюзивними моделями –Шевченко, Пушкін, Гоголь... А тепер? Тепер все поставлено на конвеєр.

Асистент.Так часу ж на нововведення немає! Он їх  скільки!

Режисер. Ні, треба кожному випускникові надати індивідуальності. Я ось тут зібрав усяку всячину (Дістає  коробку). Простеж, щоб усім вистачило. Подивимося, що тут у нас. Книжечка – значить буде книголюб! Медаль!(Складає в  мішок)

Асистент. Чемпіоном буде!

Режисер. Не виключено! А це що за штуковина?(Дістає диск)

Асистент.  Комп'ютерний диск!

Режисер. Це хто у нас буде?

Асистент. Юзер або хакер.

Режисер. Це ж небезпечно?

Асистент. А кому зараз легко? ПАНЕ РЕЖИСЕР, можна я попрацюю?

Режисер. Заради Бога. Ось коробка з реквізитами. Будь ласка.

Асистент.(Дістає гребінець)Гребінець – цей цирульником буде!

Режисер. Бери вище, візажистом!

Асистент. (Дістає пасок)Ремінь? А! Солдатом! Ать, два!

Режисер. Ну, чому відразу солдатом –може, люблячим батьком!

Асистент. (Дістає купюру)Купюра! 100 доларів!

Режисер. Чудова дрібниця! (Проглядає на світло) Цей банкіром, значить, буде! Хороша професія (ховає купюру в кишеню). Що там далі?

Асистент. (Довго риється в коробці, дістає мізки)Фу, а це що за гидота?

Режисер. Чому вас тільки в ШКОЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ  вчили? Це ж мозок! Найголовніше  у випускниках. НУ А ТАК ВСЕ ГАРАЗД, За творчий підхід ставлю 12 балів!

Асистент. Дозвольте розпочати на практиці?

Режисер.  ПОЧИНАЙ!

РЕЖИСЕР ТА АСИСТЕНТ виходять зі сцени під стишену музику.

( в цей час, поки звучить музика і відбувається зміна декорацій, охоронці затримують директора і ведуть її за куліси)

Заставка на вихід ведучих.

Ведучий. Доброго вечора, шановні батьки, вчителі, дорогі гості!

Ведуча. Доброго вечора всім присутнім!

На фоні слайдів та музики говорять ведучі

Ведучий. А тепер відкриємо невеличкий секрет. Директор школи хотіла бачити  сьогоднішніх випускників такими. (На слайді молоді люди в ділових костюмах).

Ведуча. Вчителі хотіли бачити їх такими. (На слайді відмінники з книгами)

Ведучий. Класний керівник хотіла б бачити такими.(На слайді зображення ангела і пухнастого білого зайчика)

Ведуча. Батьки бачать їх такими. (На слайді знамениті вчені, спортсмени)

Ведучий. А насправді вони такі! (демонстується  загальне фото на слайдах)

Ведуча. Вітай, Україно, сьогоднішню зміну!

Хай гордо й заклично Державний Гімн звучить велично!

Ведучий. Урочистий вечір,присвячений врученню свідоцтв про повну загальну середню освіту оголошується відкритим. (звучить гімн)

На сцену виходять двоє охоронців під музику «Агент 007»

Охоронець 1. Vip-персона вже прибула?

Охоронець 2. Вона ж завжди вчасно приїжджає,  а тут щось немає до сих пір. Можливо, зайнята.

Охоронець 1. Все перевірили, нікого підозрілого немає?

Охоронець 2. Намагалися тут  деякі прослизнути, директорами прикидалися.

Охоронець 1. Як вирахували?

Охоронець2. Дуже просто. Чим відрізняється справжній директор від підробки? Вічно заклопотаний, з купою паперів і командним голосом.  А наша підозрювана –у новому костюмі, нікуди не поспішає, і навіть жодного завалящого папірця при собі не має! Довелося затримати для з'ясування особи.

Охоронець 1. Добре! Ну що, начебто на сцені все гаразд?

Охоронець 2.(робить вигляд, що йому говорять по телефону) Все, йдемо. Кажуть, на вході черга утворилася. Не турбуйтеся, наша фірма гарантує веселий настрій.

Виходять зі сцени. З'являються ведучі

Ведуча .Ну, а ми продовжуємо свято знань, отриманих у стінах рідної школи.

Ведучий. Свято любові та поваги до вчителів, завдяки яким ми з гордістю можемо стояти на цій сцені.

Ведуча.Свято тріумфу батьків, що виховали своїх дітей, які сьогодні залишають школу і вирушають підкорювати життєві висоти.

Ведучий. Настає хвилююча мить. Зараз відбудеться вручення документів, які свідчать про те, що випускники вже не учні, а самостійні дорослі люди.

Ведуча.Запрошуємо директора Тетяну Миколаївну Крайносвіт, яка пройшла фейс-контроль та перевірку на ДНК, що вона дійсно є директором даного навчального закладу та заступника з навчально-виховної роботи Наталію Михайлівну Фаталієву провести урочисту церемонію вручення атестатів.

Звучить відбивка на вихід директора і завуча на сцену.

Вибігають двоє охоронців з квітами

Охоронець 1. Ви вже вибачте нас, Тетяно Миколаївно, що ми Вас затримали. Помилочка вийшла ...

Охоронець 2. Не впізнали Вас, значить, довго жити будете й багатою будете! (дають по квіточці директору й завучу)

(Зачитується наказ і відбувається церемонія вручення атестатів

Ведучий.Звичайно, приємно, коли тебе вітають рідні, друзі та гості свята.

Ведуча.Тож, запрошуємо на сцену голову Великоандрусівської сільської ради Іващенко Ніну Іванівну

    2.Слово для привітання надається….

         1.До  слова запрошується……

.

         2. З найкращими побажаннями  до випускників звертається…

Виступ гостей

(на сцену піднімаються випускники)

Випускник

Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

Доросле починається життя

Нам щойно всім свідоцтва вже вручили -

Путівку в невідоме майбуття.

Випускник

А без нас все залишиться в школі

Парта, дошка і класне вікно

І не нам, іншим учням надалі

Даруватиме світло воно.

Випускник

Ну от і все. Останній день і мить

Остання зустріч, погляди зріднілі

Душа болить, сльоза в очах тремтить

Учнівські роки в вирій відлетіли.

Випускник

Стараймося згорнути у клубок.

Щасливі зими, осені і весни.

А підсумок - останній наш урок,

Що ластівки із вирію принесли.

Випускник

Здавалося 11 літ – багато.

Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,

Хоч би на тиждень в школі ще побуть.

Випускник

Пройтися школою і тихо наодинці

Ще зазирнути в кожен-кожен клас,

Все пригадати до найменшої дрібниці,
щоб залишилось в пам'яті у нас.

Ведучий. Далекий подих дня, що був 
Бентежний подих дня, що є, 
Чомусь в цю мить всі болісно відчули, 
Дитинство проводжаючи своє 

 Виходять двічинка (Дитинство)  та старшокласниця ( Юність)

Дитинство: Хто ти?
Юність: Я - Юність
Дитинство: Так швидко й  невпинно пролетіли ці роки, що я і не помітила. Ти зачекай. Ще  діти не натішилися і не награлися досхочу, не находилися в бантиках. 

(звертаючись до випускників)

Дитинство я ваше. Мене ви впізнали?
Згадайте, як в школі зі мною ви грали,
Як били коліна й в дитячі роки
У піжмурки гралися ви залюбки.
Малюнки в альбомах і квітів розмай ...
Сьогодні прийшла я сказать: “Прощавай”.
Щасти й прощавай, 11  клас.
Роки не спинити ніколи
І тільки у снах повернусь я до вас.
Я ваше дитинство зі школи.

Юність: Час вже їм відправлятись до моєї країни, саме тому я тут, щоб вказати правильний шлях

/Лунає бій годинника/

Юність.О, чуєш? З небесної високості подається сигнал. Прощавай, дитинство, ми вже вирушаємо… 

Дитинство: Прошу тебе, не поспішай! (іде за Юністю і махає в зал випускникам))

Ведуча. У нашому залі зараз відбудеться презентація нового багатосерійного кінофільму «Школа»!

Ведучий.11 довгих років ішли зйомки. За цей час було витрачено 150 кг крейди, 2300 штук зошитів, 2 млн. 300 000 нервових клітин, 150 кубометрів чорнила, з'їдено 880 000 булок у нашій їдальні, випито 120 000 літрів чаю.

Ведуча. І ось готовий шедевр з життя сучасного школяра, драма про роки мук, екшн- походів у їдальню, поема, присвячена всім, хто знаходився поруч.

Ведучий. Якщо театр починається з вішалки, то фільм з режисера. Отже, директор школи –Тетяна Миколаївна.(кадри на слайдах)

Ведуча. Режисерською діяльністю займається давно; сувора з підлеглими, але швидко відходить.

Ведучий. За час зйомок вела наполегливу роботу щодо поліпшення реквізиту; завдяки їй з'явилися нові знімальні майданчики.

Ведуча. Наполегливо працює з провідними і непровідними акторами, завжди прагне дисципліни. З девізом «Нам сам міністр не указ» перетворює робочі дні у свято творчості та знань.

Ведучий. Ви бачите кадри з суворих буднів помічників режисера – заступників директора Наталії Михайлівни та Марини Сергіївни. Кожний день як останній, все або нічого, ось чого вимагали наші завучі від акторів.

Ведуча. Чи важко їм було? Так. Адже на них тримається дисципліна на знімальному майданчику. Порядок у всьому: одязі, режимі роботи, навчанні.

Ведучий .Як ти гадаєш, що відрізняє першокласника від усіх школярів?
Ведуча Звісна річ: маленький зріст і великий портфель.

Ведучий.Один учень і родичів куча!
Ведуча.Одного вересневого ранку ви, шановні випускники,  дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до школи.

Ведучий. Вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька. Саме вона стала режисером-постановником перші 4 роки вашого шкільного життя.

 Ведуча. Отже, серія  перша «Початок».(відео)

Ведучий
Перша вчителька – добра й терпляча
Наче мама була вам малим.
А любов її щира, гаряча
Зігрівала сердечка усім.
Немов фея, і добра, і мила,
Усміхається лагідно вам.
Як же щиро вона вас любила,
Як же завжди хвалила батькам!

Голос із-за куліс:

«А починалося все так…»

               Сценка „Першокласники ”

На сцену під музику входить дівчинка, сідає на стільчик, заходить хлопчик.

Дівчинка

Гей, чуєш, як тебе звуть?

Хлопчик

Антон

Дівчинка

А ти з ким сидиш?

Хлопчик

Не знаю.

Дівчинка

Будеш сидіти біля мене. (хлопчик сідає)

Хлопчик

А тьотя не лаятиме?

Дівчинка

Не тьотя, а вчителька.

Хлопчик

Як же вона нас буде вчить, якщо сама нічого не знає?

Дівчинка

Думаєш?

 Хлопчик

Ти що сама не бачиш? Вона ж весь час у дітей все питає.

Дівчинка

А мене Яся звуть, запам’ятаєш?

 Хлопчик

Звичайно запам’ятаю, так мою кішку звуть.

Дівчинка

Сам ти кішка

Хлопчик

Кішка – то тьотя, а я – дядя, не дражнися, а то вчительці розкажу.

Дівчинка

То ти ще й ябеда! Ми таким в садочку носи квасили. (замахується)Добре, не плач, я тобі цукерку дам.

Хлопчик

Не хочу!

Дівчинка

Ну, давай миритися!

Хлопчик

Давай...цукерку!

Лунає дзвоник.

Дівчинка

О, здається уроки закінчилися!

Хлопчик

От і добре! А завтра треба приходити?

Дівчинка

І завтра, і післязавтра, і ще 11 років.

.

Випускниця

Так все починалося у 2008 році, коли  ми зовсім малечею вперше відкрили двері в незнайому Країну Знань.

Випускник. Тетяно Іванівно,пам’ятаєте нас? Капловухих, кирпатих, кумедних,

Із ротами відкритими, в коротеньких штанцях,

Неслухняних, а інколи ще і нестримано вредних,

Із невмілою ручкою в наших дитячих руках?

Ведучий. Шановна  Тетяно Іванівно, запрошуємо Вас до слова.

Виступ першої вчительки

Ведуча. Серія наступна «Рідна душа».

Ведучий.Закінчилася початкова школа. Більшої трагедії для вас не могло і бути. Кожен день ходити по різних кабінетах; різні вчителі, ім'я кожного з яких неможливо запам'ятати.

За сім років  навчання чого в вас тільки не було. (презентація)

Ведуча. Класний керівник – рідна душа у цьому потоці різноманітності. Їй можна розповісти все, або майже все; вона може поговорить з батьками так, як... Загалом вміє розмовляти з батьками.

                                          Сценка №2

Вчителька. Батьківські збори. Перші в першім класі. Нічого не забути й не схибити ні разу. Контакт наладити з батьками треба. Обрати в раду школи і до комітету.

Батьки по черзі:

-          О! Це ви наша вчителька? А ми умієм вже читати.

-          А ми по писаному вже писати.

-          А як годують у їдальні вашій? Попоїсти любить хлопчик наший. (бабуся в платочку)

-          А що програма? Чи уроки не складні?Бо за сина доведеться вчити їх мені.

-          Мою, прошу, садіть за першу парту. Крутлява дуже, приглядати варто.

-          Я недочула. Як годують тут? Кажіть. Боюся, щоб дитині не змарніть.

-          Вчителька. Батьки, шановні, не хвилюйтесь дуже. Все буде добре. Та й годують в нас байдуже. Батьківський комітет обрати треба нам відразу.

-          Усі ми можем! Веселіше разом!

Вчителька. Час пролетів. Батьківські збори. Сьомий клас. Не так батьків вже рясно, як колись у нас.

-Ну, що , шановні, будем починати? Ого! То Вас на пальцях можна рахувати. Які питання у батьків до мене?

-Дітей уроками грузити так не треба. Ну на хіба таке складне їм задавать? Мені ж доводиться завдання провірять!

- Чому в щоденник внуку записали? В дитини апетит хороший. Я ж тобі казала! Ну що тут кримінального зробив? Подумаєш! Тихенько(тихенько!) біляші на вроці  їв.

Вчителька. Питання в мене є до наших мам. Що вчора ваш Сергійко на парті написав? А чом радіє мама Даші? Послання то –крутлявій  вашій. В батьківський комітет когось давайте оберем. ( батьків стало ще менше)

Вчителька. Останній рік навчання. Випускний вже клас. Повиростали швидко діти в нас. Батьківські збори. Скільки хвилювань! Багато треба вирішити нам питань.

-Мене найбільш хвилює ЗНО. Додасть мені ще клопоту воно. І в сина, бачу, починають нерви бити. Від  хвилювання хлопець мусить вже палити!

-А в мене є питання до трудовика. Це загрібання,- що за практика така?

-Ой, не кажіть! В дівчат і нігті-гель! Та ще й підбори носять. Його це не гребе. То замітають, то травичку косять.

Вчителька. Батьки! Увага! Треба комітет обрать.

-О! Це вже на пальцях можна  рахувать!

Вчителька. Не галасуйте! Гамір припиняйте! Останній рік у школі. Пам‘ятайте. Таки, здається, легше провести батьківські збори, коли уперше йдуть діти до школи.

Ведучий.Класна мама знає про вас багато таємниць.Вона любить вас такими, які ви є, хоча й каже, що вам потрібно змінитися.

Ведуча. Запрошуємо до слова  класного керівника Комарову Таїсу Миколаївну (виступ класного керівника)

Випускниця. Шановна Таїсо Миколаївно! Ви для нас і режисер-постановник, і художник-декоратор, і музичний редактор. Хоч наша вистава скінчилася, та спогади не раз повернуть нас до школи. Добру згадку про  неї  ми навік збережемо. (вручає квіти)

Музичне привітання для першої вчительки та класного керівника

Випускник1.  Ох, як ми тяжко працювали!

                        Контрольні й заліки складали,
                        Було «один», було і «два», боліла часто голова,
                        Косило око через парту, кажу вам щиро і без жарту.

Випускник2.  Наук  багато ми вивчали: про Піфагора пам’ятали,
                       І по-англійськи говорили, і формули напам’ять вчили,
                        Історію не забували, ще й у футбол в спортзалі грали.

Випускник3.  Не все судилося нам вчитись – 

                          любили ще й повеселитись,
                         Після уроків розважались,

                         до свят всіляких готувались.

Випускник4.  Отож, за 7 років навчання у середній та старшій школі ми навчилися:

Випускник5. У 5 класі навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць, а деяких навіть запам’ятали по іменах, вміли знаходити потрібні кабінети і, звичайно, їдальню…

Випускник6. У 6 класі ми вміли ховати крейду, щоденники.

Випускник7. Будучи 7-класниками, ми добре вже знали, що похід до медсестри під час уроку можна зробити значно цікавішим і тривалішим, включивши до маршруту прогулянку коридорами, зупинку у спортзалі.

Випускник8. У 8 класі ми вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.

Випускник1. У 9 класі ми навчилися закохуватися і, навіть, не один раз на рік.

Випускник2. Ну, а підказувати, підглядати, списувати, робити шпаргалки, прогулювати уроки ми вміли завжди!

Випускник1. Дорогі вчителі! 11 років поспіль ви щоразу говорили нам про те, як необхідні знання, говорили про відмінні оцінки і гарну поведінку. Ви стільки про це говорили, що нам довелося, зрештою, в це повірити. Ми дуже любимо вас, своїх учителів.

Випускник 2. А ось деякі несвідомі стверджують, що вчителі – мучителі і любити їх нема за що… Але справжня любов – це коли любиш просто так, не за щось конкретне.

Випускник1. Зараз вперше будуть оприлюднені секретні архівні матеріали випускників. Любовні записки вчителям, що ми написали за 11 років навчання у школі, які так і не дійшли до адресатів.

Ведуча. Отож наступна серія « Світочі науки»

Випускник7 Дорогі вчителі початкової ланки: Мамчич Ольга Олександрівна, Тютюнник Ольга Василівна, Полохан Тетяна Вікторівна, Габа Наталія Миколаївна та Нігревська Тетяна Іванівна!

Випускник8. За любов, що віддавали,

                         Й серця дитячі зігрівали.

                         За все ми вдячні вам без ліку,

                         Спасибі ніжне і велике!

Випускник 1. Любити українську мову, літературу, український народ, бути патріотом та незламним духом нас навчала вчитель української мови та літератури Тетяна Вікторівна Зубенко. 

Випускник 2.Тепер ми точно знаємо про тире між підметом та присудком, про те, чого ревли воли, як ясла були повні, і чого шелестіли липи.

Випускник3.  А як цікаво проходили уроки фізики! Шановна Алло Миколаївно! Ми захоплювалися Вами, коли Ви приєднували один провідок до амперметра, інший – до вольтметра, третій – до омметра. Потім підносили штепсель до розетки ...

Випускник 4.Ми зітхали всім класом і думали – зараз як рвоне! Але нічого особливого не відбувалося. Омметр чинив опір, вольтметр напружувався і тільки у нас постійнопадала планка.

Випускник 3.Спасибі Вам за все й міцного Вам здоров'я!(сценічна мініатюра)

Випускник 5. Dear Тетяна Іванівна! Ви – the best lady. Bи – the best teacher. Тепер нам не страшні ні Present Simple, ні Present Countiuous. Ми вдячні вам за всі knowledge, thank you very much.

Випускник 6. Шановний Іване Федоровичу! Ви – історична особистість. Тому заслуговуєте на вірш.

Я вірю, що колись цей день настане,

Вас в депутатський корпус оберемо.

Тоді країна, як казав хтось там.. не знаю,

Знов піде уперед  правильним  шляхом.

 Розуміємо, що витримати нас на трьох предметах відразу вдалося б не кожному. А Ви змогли. Тож бажаємо Вам, насамперед, здоров'я і терпіння на майбутній навчальний рік!

Випускник 7. Дорогий Віталію Степановичу! Зізнаюся вам, що серед інших наших вчителів ви були наймужнішим! З яким терпінням Ви чекали нас на свої уроки! І ми іноді таки приходили. Хоча, важкувато було встигати. Але досвід показує, що найвідоміші спортсмени у дитинстві були звільнені від фізкультури.(сценічна мініатюра)

Випускник 3. Шановна Тетяно Сергіівно! Завдяки Вам ми навчилися отримувати корені на дошці, а не тільки на городах. Спасибі Вам за те, що вільно користуємося логарифмічною лінійкою! З її допомогою так легко проводимо прямі лінії!

Зізнаємося, що дуже часто, обчислюючи вирази математичні, ми їх супроводжували між собою виразами українськими.Та все ж, прийміть щирі слова подяки від усіх випускників 2019 року!

Випускник 4.Кожного уроку ми прорубали собі дорогу через терени до знань на інформатиці. І ось, нарешті, з'явилося світло в кінці тунелю. А що ж буде далі?

Випускник 3.А далі ми бажаємо Вам здоров'я, терпіння і ще раз здоров'я, оскільки без нього терпіння стає абсолютно неможливим.

Випускник5..Скажи чесно, ти був юннатом?

Випускник 6. Ой, ну хто в молодості не був юннатом?

Випускник 5. А ти уявляєш, є такі люди, які залишаються юннатами на все життя!

Випускник 6. Що ж тут такого? Хіба можна не любити фауну і флору?

Випускник 5.З нашим Богданом Олександровичем ми теж на все життя залишимося юннатами. Тому що саме він показав нам, який прекрасний світ живої природи!(сценічна мініатюра)

Випускник 7. Невідомо, куди занесе нас доля. Щоб не заблукати на життєвих перехрестях, нам знадобляться відомості з курсу географії, дані нам Петровим Василем Миколайовичем  та Цвиком Анатолієм Петровичем.

Випускник 8.Нині нам відкриті всі країни, континенти:

            Їдь і вивчай місцеві моменти.

          Коли будем за кордоном ,отоді не раз

         Згадаємо географію і, звичайно, вас!

Випускник 1.А на уроках зарубіжної літератури Таїсія Миколаївна вчила нас поганому.

Випускник 2.Як це?!!

Випускник1. Вона змушувала нас читати чужі листи: лист Тетяни до Онєгіна і Онєгіна до Тетяни. І тепер ми точно знаємо, як потрібно освідчуватися в коханні. Дорога Таїсо Миколаївно!

В світ античної культури,

Наче в мить казкову,

Нас вела література

Й ваше добре слово.

Випускник3 Завдяки  Володимру Миколайовичу та Ніні Володимирівні нас усіх підкорила культура світу.

І позаздрить навіть Ван Гог,

Що нас учили такі педагоги!

За науку вам спасибі,

Ви навчали так красиво!

Випускник 4. Жити в абсолютній гармонії зі світом учив нас учитель музичного та образотворчого мистецтва –Тютюнник Володимир Миколайович. Щиро дякуємо йому за це!(сценічна мініатюра)

Випускник5. Відповідно до теорії Дарвіна, саме праця перетворила мавпу на людину. І ми вдячні Рєхіну Віктору Миколайовичу та Тютюннику Володимру Миколайовичу, що сприяли цьому перетворенню.

Випускник4. Праця зробила з нас завидних майстрів. Наснаги й терпіння Вам, дорогі наші наставники!

Випускник 6.  Дякуємо Наталії Анатоліївні та Світлані Романівні за те, що ми своїми очима бачили справжнє диво! А потім навчилися бачити ці чудеса навколо себе!

         Випускник7.Про всіх згадали? Мабуть, ні,

          Бо непомітно нас вели у люди

         Не тільки дорогі учителі, а й ті,

         Без кого ладу тут не буде:

      Випускник 3. І секретар, що все нам друкувала,

          І кухарі, що смачно готували,

          І, як просили ми, добавки досипали,

          А ще працівники води й відра,

          Завгосп і сторож, іноді ще й медсестра

Випускник 4.Ну, а якщо серйозно ... Дорогі наші! Спасибі Вам за тепло вашої душі, за науку життя, за все, чому ви нас навчили.

 Дякуємо своїм учителям, які зараз знаходяться на заслуженому відпочинку: Петрову Василю Миколайовичу, Калініченко Валентині Федорівні, Тютюннику Володимиру Миколайовичу, Ластабеженко Ользі Федорівні. Ми Вас ніколи не забудемо. Бажаєм здоров’я міцного довіку, щастя і радості повнії ріки!

Випускниця: Дорогі вчителі! Шановна адміністраціє! Ми, випускники 2019 року, хочемо подарувати на згадку всю земну кулю. І де б ми на ній не опинилися, нехай наші милі портрети постійно нагадують вам про нас.

            Випускник.Назавжди не прощаємося  з Вами,

                                 Ми ще зустрінемось, вірте, не раз

                                 То ж усміхніться ще нам на прощання,

                                  І прийміть оці квіти від нас!

(випускники вручають директору глобус, на якому розміщені фотографії випускників і квіти )

Вручення квітів учителям під музику.

Випускники дарують пісню вчителям

На сцену в цей момент виносять дерево і виходять 7 випускників

Сценка «Дерево плодів»

Ведучий.Усі 11 років ви плідно працювали. І ось маєте ціле дерево плодів, яке вирощували довгих 11 років.

Випускники виносять дерево плодів на середину, по черзі розповідають і вішають на дерево плоди – намальовані предмети на картоні

1. Портфель. Ми вперше отримали звання «школярі» і дали школі шанс виховати з нас справжніх людей.

2. Серце. А цей плід називається «любов» – любов до рідної школи, до вас, учителі, до вас, рідні батьки, до тебе, наше рідне село, і наша Україна.

3. Яблуко.А цей плід – яблуко спокуси – теж виріс на нашому дереві. Це всі наші негаразди, прогуляні уроки, невиконані домашні завдання. Зверніть увагу, воно червоного кольору. Це означає, що нам соромно.

4. М’яч. Є у нас і досягнення в спорті. Ми прославляли школу у спортивних змаганнях, різних конкурсах, спартакіадах. А головне наше надбання – це здоровий спосіб життя.

5. Театральна маска. Ми брали участь у всіх шкільних заходах. Навчилися бути акторами під час театрального фестивалю та інших свят.

6. Літери А-я.  По зернятку здобували знання. Почали навчання з алфавіту і цифр, а нині володіємо сучасними інформаційними технологіями і вже готові здати тести по всій шкільній програмі.

7. Фото класу. За час навчання у школі ми стали однією сім’єю. У нас проблема – одна на всіх, і радість – одна для всіх.

Випускниця. А зараз ми адресуємо слова щирої подяки тим, хто допомагав нам це дерево ростити, хто щоденно піклувався про нас і просто оберігав від усіляких негараздів.

 Ведуча.Отже, пропонуємо вашій увазі заключну серію нашої кінострічки: «Любов до батьків». (фото  на екрані)

                                  

Сценка  «Випускний на теплоході»

(6 чоловік)

Ведучий. Випускний у звичайній школі. Дітей відправляють кататися на теплоході. А що в цей час  відчувають батьки?

(на сцену вибігають батьки і махають носовими хустинками, дивлячись  вдаль)

-Дітки! Добре вам відпочить!

-Синочку, ти ж головне пам’ятай: із завтрашнього дня в тебе повна кримінальна відповідальність!

- Машулю, Машулю, ти ж головне  -добре поїж! Як захочеш їсти, я там тобі в сумці тортик поклала-  4 кілограми! А ще лоточки! А в лоточках- холодець, ковбаса і твої улюблені вареники. Маш-о-о-о!

-Дмитре, я теж тобі поклав лоточки. Тільки вони порожні. Ти знаєш, Митю, що з ними робити.

-Гей, доню, ти дивись там мені, щоб  сукню не зіпсувала!

-Наташо! Ти головне пам’ятай: щоб ніякої випивки, ніяких хлопчиків і щоб вдома  була об  11-й!

(голос за сценою: «Ура-а-а! татко мене відпустив до 11 ранку!»)

-          Якого ранку?! Ану-бо повертайся, Наташо!

-          Оленько, пам’ятай: завтра у тебе співбесіда, а сьогодні  вночі тобі треба закінчити наукову роботу! Ага!

-          Я тебе благаю! Яка наукова робота? Нехай діти відпочинуть. Згадай себе, свої 17…

-          Та тому й попереджаю, бо дуже добре пам’ ятаю свій випускний

-          Ух-ух-хух! (батько, захекавшись, вбігає) Пиріжок доїдав. Синку! Сьогодні в тебе відповідальний день! Забудь усе, чому тебе вчили у школі. Пам’ятай, чому тебе навчило життя і татко. Все, давай, синку, відривайся!

(гудок  теплохода)

-          Ну що ви радите дітям? Сподіваюсь, ви не дали йому алкоголю?

-          Я не зрозумів: ми що не скидалися?

-          Ні. Не скидалися.

-          Нехай у них буде тверезий вечір. І їм добре, і нам без клопоту.

-          А вам не здається, що ви дітям випускний зіпсували?

-           Я вважаю, що якщо трішечки і під контролем батьків, то можна.

-          А можна добре посвяткувати і без алкоголю. Поїли-потанцювали, поїли-потанцювали. Поїли…

-          Я так розумію, що у вас і без «потанцювали» нормальне свято виходить.

-          Та щоб моєму малому з вашою донькою потанцювати, йому реально треба наїстися добре.

-          Та це ж нормально. Ще Фрейд писав, що в цьому віці люди цікаві один одному.

-          А що сказав би ваш Фрейд про те, якщо дівчинку в такому віці цікавлять  галушки з часником  і вареники з капустою?

-          Боже мій! Як страшно відпускати дітей самих, особливо дівчаток!

-          Та ви не переймайтеся! Вони годинки дві покатаються і повернуться. З ними ж там капітан! (вбігає капітан)

-          Зграя тупорилих акул! Ви куди без капітана?

-          А-а-а-а! Ви не на кораблі?! (загальний шок)

-          Тому що я на березі!

-          Ви де ходите?!

-          Ми, знаєте, не ходимо. Ходить,знаєте, що? Хоча ні, тут все правильно. От запитайте мене, де ми плавали.

-          Де ви плавали?

-          Ми не плаваєм, знаєте. Плаває знаєте що? А ми ходимо.

-          Та яка різниця чи ви плаваєте, чи ходите. Наші діти там. А ви тут! Треба терміново повернути  кошти за цей круїз!

-          Та які кошти? Про що ви?Там же діти! Слава Богу, у них немає алкоголю.

-           Зате  на кораблі є два ящики петард.

-          Скільки? Я сподіваюся, вони їх там не знайдуть? Бо ще й корабель спалять.

-          Не знайдуть. Вони у трюмі, під канатами.

-          Синку! У трюмі, під канатами! (міліціонер закриває йому рот рукою)

-          О Господи! Ви що хочете сказати, що моя донька опиниться в компанії  цих  нестриманих підлітків? А-а-а-а!

-          Та вгомоніться ви, не кіпішуйте. З ними ж ця, як там її…класна дама!

-          Так, панове, з ними ж класний керівник Іраїда Миколаївна. (чується крик і щось падає в воду)

-          Людина за бортом! Спустить  шлюпку!

-          Це, часом, не дівчинка з бантиками?

-          Ні, якась бабенція з фіолетовим волоссям.

-          Усі: Іраїда Миколаївна??? А-а-а-а-а!

-          Сто чортів! Я вам покажу, як на якорі кататися! Кильки мазутні!

-          Теплохід! Стій! Раз, два!

-          Він дійсно зупинився. Що б це означало?

-          Машо! Машо! Та перейди з носа знову на корму!

-          Та не галасуйте ви так. Он дивіться: вже недалеко від берега. Купаються! Ну куди ж ти поліз у воду, Миколо? Знімай штани!

-          Нічого не знімайте, Колю, прошу вас! Наташо, не дивися і відвернися зараз же!

-          А он вони вже сидять на піску . Пробують на зуб золоту медаль. Мабуть, прикидають чи багато з неї кілець та сережок вийде.

-          Там, на узбережжі якесь село. Ве-ли-ка  А-ндру-сі-вка називається.

-          Заспокойтеся! У Великій Андрусівці наші діти точно не пропадуть!

Випускниця. Я пам'ятаю, як боялася йти до школи у перший клас, і хоч пишалася тим, що стала дорослою і йду до школи, але хвилювалася дуже.

Випускник. А я чекав, швидше би все закінчилося, щоб піти погуляти.

Сценка «Нашо йому та школа!»

(батько всідається на диван, бере пульта від телевізора)

-          Ну, нарешті. Зараз почнеться. (підходить дружина).

О! Починається.

-          Ну що ти сидиш? У нього дитина гірша за всіх, а він сидить!

-          Не гірша всіх, не гірша! Ставлю її на друге місце після тебе. Не заважай мені футбол дивитися.

-          Кравчук! Зараз прийде Діма, і ми  удвох  маємо з ним поговорить.

-          Двоє на одного?? Це нечесно. Давай так: ти з ним говориш, а я просто дивлюся.

-          На нас?

-          Футбол! Нащо ви мені здалися!

-          Як ти не розумієш! Дитині 14 років, і йому потрібні батьківські руки!

-          Я в свої 16 своїми руками обходився!

-          Ах , Кравчук! Як ти не розумієш, що йому потрібні чоловічі поради!

(заходить син із телефоном і рюкзаком за плечима)

-          Тато! Мама! Я вдома.

-          Значить так. Я буду зараз його виховувать, а ти якось гаркни на нього.

-          Добре?

-          Добре!!!

-          Та не на мене! А, здрасьтє! Не пройшло і півгода, воно приперлось!

-          Я так розумію, мамо, ти в школу ходила?

-          На відміну від тебе ходила і узнала, що ти був за останній тиждень тільки на п’яти  уроках! (штовхає батька)

-          Паразит! Що ти собі дозволяєш?

-          Ось бачиш? Батько не довольний!

-          Так у нас був карантин! От я й не був на 5-ти  уроках.

-          Я дізнавалась! Ніякого карантину у вас там не було!Ти що ж це? Матері брешеш?

-          (до батька) Матері бреше!

-          Паразит! Що ти собі дозволяєш?

-          Ось бачиш? Батько на грані. Зараз зорветься.

-          (батько не відриваючись від екрана) Паразит! Що ти собі думаєш?

-          (дружина штовхаючи його) Ти можеш придумати щось інше?

-          Що ти собі дозволяєш, паразит?

-          Значить так, Діма, іди в свою кімнату, клади рюкзак, і ми продовжимо розмову.(син виходить)

-          Ти кретин!

-          Що таке?!

-          Що таке? Для такого виховання сина мені хватило б і попугая. Ти можеш на нього нормально крикнуть?!

-          Та що ти своїм «крикнуть» та «крикнуть». Може, його  навпаки похвалити треба.

-          Ну, давай. Чим швидше ми з ним поговоримо, тим швидше ти подивишся свій проклятий футбол.

(входить син)

-          Так, малий. Значить, завтра підеш у школу.

-          Тату, я туди ходити не буду, мені там не цікаво.

-          Плачу двадцятку!

-          Тоді добре.

-          Кравчук, ти що? Збираєшся йому платить за кожен день?

-          Ні, звичайно. День я, а день ти.

-          Ти хоч розумієш скільки це грошей?

-          Скільки?

-          Це за тиждень школи получається… 20*5…(рахують удвох)

-          Сто! (підказує син)

-          Ти  бач, як він щитає! Нашо йму та школа! А шо? А шо? Я тоже в школі не вчився і диви який виріс!

-          Значить, завтра дуєш у школу!

-          (батько) Не буду я йти в ту школу!

-          Та я не тобі! Я малому!

-          Мамо, я не хочу ходити в школу. Усе, чого там навчають, є ось тут. (показує в телефоні)

-          Що воно оце і правильно писать уміє?

-          Мамо, будь-який мессенджер сам виправляє помилки.

-          То, може, воно і щитать уміє?

-          З цим у мене завжди під рукою калькулятор.

-          Ну, а  спорт, фізкультура? Га?

-          Я постійно граю у шахи. Шахи- це теж спорт.

-          Ладно. А дівчата? У школі повно дівчат.

-          З ними там важко знайомитись, а тут простіше. Тату, дивись.(показує)

-          Ого! Який тіліфон інтірєсний!

(мати вихвачує телефон)

-          І шо ти тепер будеш робить? Потикаєш пальцем в долоньку?

-          Мам, та хто буде у мене його забирати?

-          Та будь-який  «гопнік». І представ: стоїш ти такий посеред темного двору і не можеш пощитать ,скільки кругом тебе « гопніків», бо в тебе ж калькулятора немає! Можна було б утекти, але, якщо бігти буквою Г, як кінь, то далеко не втечеш! У тебе ж даже заявлєніє в поліцію не приймуть, бо там помилки не виправляються! Можна було б  перед дівчатами синяками похвастаться, але ж у школі з ними важко знайомиться (хапає його за вухо)

Значить так. Зараз ідеш у свою кімнату і робиш домашні завдання. Але без оцього! (показує телефон). І тоді подивимося, який ти умний.

(батько ногою імітує підсрачник)

-          Що ти робиш?

-          Та ми ж тіпа «гопніки»! Забрали тіліфон.

-          Господі І які претензіі можуть буть до сина?! (виштовхує сина з кімнати і йде за ним)

-          (батько, тримаючи в руках телефон)  Оба-на! А малий не обманув нащо дівчат! Де мої 16 років? (чухаючи потилицю виходить)

Музичне привітання батькам

Ведучий. Дорогі наші батьки, підніміться, будь ласка, нехай усі побачать, які гарні, добрі, розумні батьки у наших випускників.

 Друзі, привітаймо їх гучними оплесками!

Ведуча. Дорогі наші батьки, сьогодні нам дуже хочеться почути від вас напутнє слово.

Ведучий. Запршуємо батьків на сцену!

Виступ батьків

Ведучий. Вони впізнають їх із тисячі…

Ведуча. єдиного класного керівника..

Велучий.найдорожчих учителів…

Ведуча. своїх однокласників…

Ведучий. І з тисячі шкіл вони впізнають  рідну школу!

Ведуча.Бо її образ у серці викарбуваний…

Ведучий. Так… тепер назавжди…

Ведуча.2019 рік…

Ведучий. 11 клас…

Ведуча. Комунальний заклад Навчально-виховний комплекс«Великоандрусівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-Дошкільний навчальний заклад» Великоандрусівської сільської ради»

Випускники виходять на сцену

Випускники:

 Червнена ніч у зорянім намисті

Ще поруч казки і дитинства береги.

Та манять загадковістю величною

Дорослості яскраві маяки.

А кленочки шепочуться з липами
І зірки підбадьорюють нас.
Із шкільного гніздечка ми випали.

Всіх чекає нас зоряний час.

Кличуть в світ нас стежини незвідані.

 По яких доведеться пройти?
Але дружбі шкільній всі ми віддані
Й не забудем ніколи в житті.

Школу нашу сьогодні покинемо,
Класу скажемо дружно: «Бувай!»
Розійдемось потроху, полинемо,
Мов на крилах в незвіданий край.

 Час пройде і колись пригадаємо,
Як училися в школі й росли.
Прощавайте! Уже відлітаємо!
Ми тут разом щасливі були.

Фінальна пісня

Ведуча. Дорогі наші дорослі діти! Щойно у своєму шкільному телесеріалі ви поставили останню крапку, але це зовсім не означає, що ми говоримо вам «Прощавайте!», ми кажемо «До побачення!». Ми ще обов'язково зустрінемося, але вже – на вечорі зустрічі випускників. Щиро бажаємо, щоб дорога вашого життя була рівною і довгою, щоб ніякі негаразди не зламали вашу шкільну дружбу, щоб усі ваші мрії здійснилися!

Ведучий Увага! Урочистий вечір, присвячений випуску учнів 2019 року оголошується закритим!

Гімн України

Ведуча. Запрошуємо усіх на випускний вальс! (виходять під музику на подвір’я)