Сім’я, родина – школа душевності й чуйності (: на прикладах педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського )

Сім’я, родина – школа душевності й чуйності

Мета: на прикладах педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського виховувати в учнів повагу і любов до найдорожчих людей – батьків, вчити розуміти значимість родинного єднання для кожного з нас, співчуттю  до чужого горя.

Обладнання: портрет В.Сухомлинського в обрамленні рушника,  «Сухомлинський з матір’ю», «Сухомлинський з родиною», «Сухомлинський в оточенні дітей», троянди, чорнобривці, польові квіти, серце, викладене з калини, вислови педагога про працю і про моральне вдосконалення, «Наказ дітям»

Хід заняття:

Вчитель.  Дорогі діти! Сьогоднішнє  свято-зустріч, присвячене 95 річниці від дня народження В.О.Сухомлинського – це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного  єднання.

Сім’я, родина, батько, мати, брати і сестри – це не просто найближчі й найдорожчі вам люди. Це цілий світ, де панують  свої звичаї і правила, в ньому людина живе від перших днів і до останніх. «До свого роду хоч через воду», «Всяка пташка своє гніздо має»,- говорили в народі.

(Лунає пісня «Родина» у виконанні Назарія Яремчука)

Учень.

 Родина…Слово має твірну основу «рід» і означає близький, дорогий. Воно пов’язане з родом, тобто народженням. Родина – це найдорожчі люди, які нас найбільше люблять,бо ми для них теж рідні і любимо їх.

Учениця. Згадаймо, що крім нашої родини, у нас є рідна хата, рідна вулиця, рідне село, рідна Україна.

Учень. У всіх людей одна святиня.

             Куди не глянь. Де не спитай,

             Рідніше їм своя пустиня,

            Аніж земний в пустелі рай.

            Їм красить все їх рідний край.

            Нема без кореня рослини,

           А нас, людей, без Батьківщини.

(Звучить пісня «Як у нас на Україні»)

Учениця. Шановні наші тата й мами!

                  Ми раді бачити всіх вас,

                 Що ви сьогодні разом з нами,

                Що завітали ви в наш клас.

Учень. Вже шостий рік наш клас – родина!

             Хоч негаразди є у нас,

             Ми їх вирішуєм єдино,

            Щоб колективом був наш клас.

Учениця. Вчимося товаришувати,

                  Вчимося разом гідно жити,

                  Вчимося інших поважати,

                 А ще – по-справжньому дружити.

Учитель. У цю прекрасну пору року, коли шелестить листя і снує в лузі мереживо бабиного літа, прийшло до нас ще одне свято. Це день народження відомого педагога, письменника, психолога -В.О.Сухомлинського. Бог завжди благословляє діток. А дитину, яка народилася у сім’ї Сухомлинських, особливо благословив, бо мала мудрість, щедрість, талант, золоті руки.

Учениця. Він жив лише дітьми, – шепоче калина.

                 Він серце віддав їм, – говорить верба,

                Ось тут він ходив, - промовляє журливо,

                Його вже немає,- стиха мовить, - нема…

                 Та зерна добра проростають плодами,

                 А мрії-надії живуть серед нас

               Його вже немає? Неправда… Він з нами,

               Бо мудрі казки його з нами весь час.

Учитель. Давайте, діти, пригадаємо, які казки Сухомлинського ви знаєте і чому вони вас навчили? (діти розповідають казки)

Учитель. Наші учні вивчали також і біографію відомого педагога Сухомлинського.

Учень. Народився Василь  Олекандрович Сухомлинський на Кіровоградщині, у селі  Василівці, в родині бідного селянина, 28 вересня 1918 року. Тут він закінчив семирічку. Сухомлинському не виповнилося й 17 років, як він молодим учителем переступив поріг школи, де нещодавно сам був учнем.

У 1937 році В. Сухомлинський успішно закінчив заочний відділ Полтавського учительського інституту і через кілька місяців, екстерном склавши екзамени, одержав диплом учителя української мови та літератури  середньої школи.

3 квітня 1941 році В.О. Сухомлинський працював завідуючим Онуфріївським районним відділом народної освіти. Надмірне фізичне й моральне навантаження, тяжкі умови післявоєнних років різко погіршили і без  того слабке здоров'я Василя Олександровича Сухомлинського.

Після хвороби він не повернувся в районний відділ народної освіти. А в липні 1948 року на його прохання був призначений директором Павлиської школи, якій віддав 22 роки життя. Тут сповна розкрився його талант учителя, керівника, педагога – дослідника. Його творчість сповнена любов'ю до природи, до рідного краю, до людей. Героями його творчості найчастіше виступають діти.  Твори заставляють замислитися над  багатьма питаннями, вчать реагувати на вчинки героїв. Чимало його  робіт було написано в процесі безпосереднього спілкування з дітьми, під час екскурсій, прогулянок, бесід.

Прожив Василь Олександрович 52 роки. Він написав понад 70 томів наукових праць, цікавих розповідей для дітей: мініатюр, казок, оповідань, легенд, притч, новел.

Останні слова його були про школу: « Знову вересень…Дзвоник. Діти йдуть до школи, а я йду з життя…» 2 вересня його серце зупинилося. Тридцять два роки він вів свій педагогічний щоденник, а потім його роздуми у щоденнику ставали книгами. Для наймолодших він написав понад 1500 казок, новел і легенд, і ми їх читаємо залюбки

Розповідають «Бібліотекарі». .

Учитель. Ідеал родинного щастя в українській педагогіці найяскравіше виразив В.О.Сухомлинський. Він підкреслював глибоке благородство. Красу людських стосунків. « Ще в ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних  взаємовідносин. Ці стосунки – найголовніше моральне багатство сім’ї». Справжньою школою виховання щедрості, душевності та чуйності є сім’я. «Ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробування людяності,»- писав Сухомлинський.

(Учень зачитує «Наказ дітям» В.О.Сухомлинського)

                                Наказ дітям

Батько і Мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають Батько й Мати - це їхня праця,піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для Батька й Матері-твоє життя, працьовитість, любов до книги, до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною-це велике горе для твоїх Матері й Батька. По-справжньому любити їх  означає приносити в дім мир і спокій.

Твоя сім’я - це Батько  й Мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої звички. Запитуй у Батька й Матері дозволу на те, що без них тобі робити не можна, або не тактично. Справжня свобода сина й дочки - бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків - перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не зможеш стати стійким мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей. Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти – говорить народна мудрість. Старість невідворотна, смерть невловима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших. А й від вас самих.

Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна поганими вчинками. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батьків приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги,прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними свої батьків.

Учень. Я знов повертаюсь до тебе в думках –

            Чарівне і вічне життя загадкове,

           Шукаю коріння у твоїх літах,

          Дитинство моє веселкове.

Учениця. Батьки і діти – серця одні.

                  Батьки і діти – душі пісні,

                  Батьки і діти – страждань політ,

                 Батьки і діти – родини  цвіт.

Учень.  Усі відчуваємо тяжіння життя.

              Яких би не були ми націй і роду,

             Та є найперша основа буття,

              Що роду нема переводу.

Учениця. Сухомлинського пам’ятають не лише великим знавцем педагогіки. Він сам був прекрасним сином своїх батьків, надзвичайно любив і цінував свою матусю,бабусю.(інсценізація зустрічі студента Сухомлинського зі своєю матір’ю.)

Учениця. «…За Павлишем - степ у блискітках снігу, що танув під сонцем. Дзвенять ручаї…Небо – блакитний дзвін. І дихає вільно. Легко. Пахне розбудженим полем. Василь - студент відпросився в декана і приїхав до матері на свято.

Рідне село зустріло його запахом відталих вишняків. Он там, за садками, -  і мамина хата… Ох ці матері! Вони, мабуть, все своє життя ждуть нас, виглядають із далеких доріг!

-         Синочку! Як же це ти! Чи не трапилось чого?- вдарила руками об поли.

-         Ні, мамо. Прийшов у гості. Хочу привітати вас із жіночим святом.

      Простяг матері квіти.

- Боже, що це ти мені? Ніби я пані яка…

 - Ви дорожча і краща за будь-яку пані,мамо…

      Вона взяла той букетик у темні натруджені  руки. На очах виступили сльози.

-         То ходімо ж до хати, синку.

Вже коли вони сіли до столу, син витяг з потертого портфеля теплу вовняну хустку, накинув матері на плечі.

- Носіть, мамо,на здоров’я.

- Спасибі тобі, синку, за твою добрість. Змарнів ти , Васильку ,і постарів.  Хоч би відпочив трохи улітку. Люди на курорти їздять, а ти все пишеш. Вчителька наша твою книжку показувала. Хвалила, що душевно про дітей та батьків написав. І Маланка мені читала.

- А Маланка ж зараз де?

- Та в школі. Ви ж у мене всі вчителі, - усміхнулась мати.

Погостював до вечора –і назад. Ішов додому і легко йому на серці було, що навідав матір, що приніс їй радість.»

Учень. Як мені вас не любити,

            Рідний батьку, нене!

            Та ж ви мене згодували щирими руками!

            Нема кращих ніде в світі,

            Як в батька і мами!

Учениця. Хай Бог охороняє вас від злого,

                  Хай світить сонце і колосяться жита,

                 Щоб були ви щасливі, здорові

                    На многії і многії літа!

Учениця. В.О. Сухомлинський боляче переносив розлуку з рідною домівкою, коли доля повела його фронтовими дорогами Великої Вітчизняної війни.

Учень. Чи можна забути ту пісню, що мати

             Співала малому, коли засинав?

             Чи можна забути стежину до хати,

             Що босим колись протоптав!

Учениця. Коли зміцніють крила,щоб літати,

                  Не забувай про рідних маму й тата.

                 Та встигни добре слово їм сказати,

                  Допоки ти живеш у рідній хаті.

 Учитель. Прекрасні стосунки склалися у Сухомлинського з його дітьми. В одному з листів до сина він писав: «Пам’ятай, що Батьківщина - це твоя колиска, твій дім,джерело твого щастя. Це земля твоїх предків, на якій пролито багато поту та крові. У рідному домі буває і добре, і погане. Якщо ти бачиш погане, не забувай,що це погане у твоїм домі. Над злом у рідному домі злорадіє тільки підла людина. Не відвертайся від зла. Зроби так, щоб замість зла у твоєму рідному домі було добро»

Сухомлинський також написав 10 правил для учнів чого не можна робити. (зачитує)

Не можна ледарювати, коли всі працюють.

Не можна сміятися над старістю і старими людьми. Про старість треба говорити тільки з повагою.

Не можна заходити в суперечку з дорослими і шанованими людьми, особливо зі старшими.

Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі.

Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

Не можна робити того, що осуджують старші.

Не можна залишати стару рідну людину одинокою.

Не можна збиратися у дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших.

Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня тим більше жінка

Учитель . Щоб зрозуміти, на якій музиці виховував Сухомлинський своїх дітей, хочу запропонувати вам прослухати уривки з класичної музики П.І.Чайковського «Пори року. Осінь.»

Учитель. В.О.Сухомлинський казав: «Юні мої друзі! Щадіть серце і виховуйте почуття. Пам’ятайте, що в наш час людина з кожним роком відчуває вплив навколишнього середовища. В ідеї - людина людині друг, товариш і брат - закладено глибокий зміст. Найвищий обов’язок на землі – бути Людиною».

Пишайтеся своїми батьками,любіть Батьківщину, свій народ, - так вчить нас  В. Сухомлинський. Ми пам’ятаємо мудру,далекоглядну людину, письменника, педагога. Нехай батьки, родина стануть оберегом вашого дитинства.

А  наостанок я зачитаю вірш, який написав учень 10 класу нашої школи Ненько Євген:

Василь Сухомлинський - із нашого краю ,

З дитинства його казки пам’ятають.

Він був  учителем і директором Павлиської школи,

Цю  людину не забудуть ніколи.

Він настільки дітей любив,

Що для них писав, садив  і творив.

Кіровоградщино, пишайся своїм сином!

Любов і доброта його

Нехай до серця лине!

Сухомлинський – це наш дороговказ,

Наш друг, порадник повсякчас,

І вихователь неабиякий –

Великий  педагог на всі віки!